Володимир Сердюк

СПОГАДИ З ПОЛОНУ

А джинси в дитинстві пахли.
Сміялася моя Мама:
– Вони тобі аж під пахви!
– Аби не було мені мало…

Пах мій Ісландський светр,
Пахли Румунські бонбони,
Пахла Мад’ярська майка
З дивацьким рядком “My Money”.

Все пахло, бо було справжнім,
Бо все було екзотичним
– Но лучше іх нє насіць.
Ета жи ніпрілічна!

Казала мені вожата
І завучка їй кивала,
– Вот всьйо у рєбьйонка імпартнає!…
-…Ім мала, мала, і мала!

А я хотів до Європи –
На Radio Monte Carlo.
І слухав музику буґі
На Radio Luxemburg!

Усе у них було класне,
– Харошиє ТАМ врачі…
А їли ми “макарони”
І птахи звалися “ґрачі”.

Тутешнє було не нашим,
Хоч пахли й мої кирзачі,
Довік сморід той не забуду,
Виходив із шопи в них – ховалися пси до буди.

Я думав, вони радянські,
Та потім мені сказали,
Що й кирзу, колись, тихенько
Русскі у Німців украли.